До надпотужного вибуху в Бейруті, який знищив частину столиці Лівану, могла призвести звичайна аміачна селітра для сільського господарства.
За попередніми даними влади Лівану, до вибуху призвели 2,7 тис тонн аміачної селітри. Її 6 років зберігали у неналежному стані на складі у порту. А детонувати її могла піротехніка, яка була поруч і загорілась.
Аміачна селітра є одним з найважливіших добрив у сільському господарстві. Також її використовують для виготовлення вибухівки.
За останні пів століття у світі були випадки, коли пожежа і вибух селітри призводив до загибелі сотень людей.
У 1947 році у США під час навантаження аміачної селітри на пароплав вона вибухнула через порушення техніки безпеки. Тоді могли загинути до 600 людей.
У 2001 році подібне сталось на складі у Франції, загинуло 30 людей.
У 2015 році вибухнула селітра у Китаї, повідомляли про десятки жертв.
Сільське господарство є однією з провідних галузей в Україні, що споживає величезні об'єми аміачної селітри щороку.
В Україні є кілька потужних виробників цієї продукції, переважно з корпорації Ostchem Дмитра Фірташа.
За часи незалежності в Україні не було масштабних катастроф, пов'язаних з цим продуктом. Проте у 2015 році аміачна селітра все ж вибухала.
Вибухонебезпечний продукт
Аміачна селітра є надзвичайно пожежонебезпечною. В Україні діє спеціальний наказ Держкомітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду щодо правил переробки та зберігання селітри. У ньому детально вказані небезпеки та суворі вимоги щодо зберігання продукту.
На перший погляд, багато цих заборон у Бейруті могли бути порушенні. Адже там цю продукцію могли вивантажити у порту у непристосоване приміщення й зберігали більше 6 років.
В українських нормах вказано, що аміачна селітра у разі нагрівання до 210 градусів через окисно-відновні процеси може загорітись.
А якщо її нагрівати у замкненому просторі, коли немає вільного видалення продуктів термічного розкладання, аміачна селітра може вибухати.
Також, як наголошують у правилах, аміачна селітра може вибухнути від сильного удару, у тому числі ударів вибухової хвилі, а також детонувати внаслідок впливу високої температури в умовах пожежі.
Аміачна селітра, яка зберігається на відкритих майданчиках, практично не здатна вибухати, а може тільки горіти. Але під час тривалого зберігання чутливість її до вибуху підвищується. При цьому гарантійний строк зберігання аміачної селітри зараз в Україні складає всього 6 місяців.
Українське законодавство забороняє зберігати селітру у непристосованих складах. Також забороняється спільне зберігання селітри з іншими хімічними продуктами — у тому ж відсіку складу.
Заборонено зберігати селітру зі змащувальними та очищувальними матеріалами. Про піротехніку точно не вказано, проте загальна концепція документу таке сусідство забороняє.
Вимоги до складських приміщень також суворі щодо якості будівельних матеріалів, розмірів приміщень та відстані до житла і води.
В Україні селітру можна зберігати на одному складі не більше 3,5 тис тонн. При цьому спеціальні мішки мають стояти окремо без навантаження один на одного. Відсіки мають бути відокремлені протипожежними перегородками. У кожному такому відсіку може бути не більше 1,2 тис тонн.
У залежності від розміру складу, аміачна селітра може зберігатись на відстані 500-1 000 метрів від житлової забудови, а також водоймищ.
Як насправді в Україні?
В Україні експерти не пригадують подібних великих трагедій з аміачною селітрою. Щоправда, у 2015 році під час вибуху складу боєприпасів у Сватовому на Луганщині могла вибухнути і селітра.
Через форс-мажорні обставини військові обладнали склад на території агрофірми. Тож коли вибухнули боєприпаси, згоріла або вибухнула й певна кількість аміачної селітри.
Місцеві ЗМІ писали про вибух кількох вагонів, а в рішенні суду просто йдеться про знищену продукцію, за що у Міноборони підприємці домоглись отримання відшкодування.
Як пояснив експерт аграрного ринку Володимир Лапа, який кілька років працював у держслужбі з безпеки харчових продуктів, умови зберігання селітри контролюють два органи.
Перший — Держслужба з питань праці.
Другий — ДСНС і пожежна інспекція.
Загальне законодавство з питань контрою за промисловими об'єктами розподіляє їх на три групи ризиків: середню, високу і низьку.
Групу високого ризику, до якої належать склади селітри, перевіряються не частіше разу на два роки.
«Якщо добре перевіряти, то цього може бути і достатньо, але такі об'єкти високої небезпеки, може, варто було б перевіряти і раз на рік», — вважає пан Лапа.
Він не виключає, що десь в Україні можуть зберігати аміачну селітру у неналежних умовах. Але більшість об'єктів все ж таки перевіряють.
«Зазвичай склади сільгосппідприємств не посеред села, а трейдери, які займають добривами, намагаються дотримуватись санітарних норм», — каже експерт.
Великі склади у кожній області мають найпотужніші 2-3 трейдери, а також виробники аміачної селітри.
На експорт аміачна селітра з України, за його словами, останнім часом майже не йде. Тому в портах її не мало би бути.
У виробників аміачної селітри, найбільші з яких розташовані біля Рівного, Черкас та Сєвєродонецька, можуть бути кількатисячні запаси продукції.
«Але у пік сезону, перед весною, її продають аграріям ледь не „з коліс“. Хоча в кінці календарного року її може накопичуватись достатньо», — вказує пан Лапа.
За нинішньої кон'юнктури на ринку експерт не вважає, що на складах в країні можуть зберігати великі запаси аміачної селітри.
Останніми роками пожежники проводили кілька хвиль перевірок пожежонебезпечних об'єктів. Тому виробники селітри та трейдери, за словами експерта, мали б дотримуватись протипожежних вимог.
Хоча в Україні могла б теоретично повторитись бейрутська історія. Це пов'язано з вивантаженням конфіскованої аміачноїселітри у Миколаєві у 2018 році. Тоді, як писали місцеві ЗМІ, у місто прибуло судно з 3 200 тоннами простроченої казахстанської аміачної селітри з Грузії. Щодо цього почали кримінальне провадження і продукцію вивантажили у порту. Почалась судова тяганина за продукцію, й аміачна селітра весь цей час могла зберігатись у порту. Ситуація дуже схожа на ліванську.