На Львівщині виготовляють варення з пелюсток троянд

«Ця історія почалась із мрії та великого бажання, в маленькій квартирці в центрі Львова. З двох молодих людей і їхнього хвостатого друга – Гарбузика» – так про початок своєї власної справи розповідають Ігор Рева та Соломія Братах.

Вона – піаністка, він – стоматолог. 8 років тому вони вирішили продати свою однокімнатну квартиру у центрі Льова та переїхати жити в село. Такий вчинок змінив не лише їхнє місце проживання, а й сферу діяльності. Нині вони відомі фермери Львівщини, які займаються сироварінням та виготовляють терте варення з троянд.

Журналістам вдалося поспілкуватися з молодими фермерами та дізнатися, що наштовхнуло до такого вчинку та як змінилося їхнє життя після переїзду.

– Розкажіть, будь ласка, як стоматолог-практик та піаністка наважилися стати фермерами?

«Ми не відразу стали фермерами», – розповідає Ігор Рева, голова сімейства та співзасновник сироварні Гарбузовий рай. – «Ми мали однокімнатну квартиру в центрі Львова. На той час у місті були проблеми з каналізаційними системами й в повітрі постійно витав неприємний запах. Нам не подобалося це, хотілося жити там, де буде чисте повітря. Ми спільно прийняли рішення продати квартиру і купити особняк у селі. Дружина підтримала таку ідею. Ніхто нікого ні до чого не змушував. Рішення було обох: ми дуже хотіли чистого повітря та збільшити площу, адже зараз маємо будинок на 180 квадратних метрів, а тоді мали однокімнтану квартиру. Через деякий час у нас з’явилася господарка: кози, свині, кури, кролики, качки. Два роки ми просто господарювали і паралельно почали займатися виробництвом сиру з козячого молока».

– Чому саме сиру?

«Мене завжди цікавила ця справа. Перший сир свій я зварив майже 20 років тому, коли ще був студентом 2 курсу медінституту у Львові. Це було хобі, яке 12 років крокувало зі мною. Спочатку, як хобі, а тепер перетворилося в улюблену справу. Я самоучка у плані сироваріння. Міг варити сир раз у тиждень чи раз у місяць, коли було натхнення. Але мене це так захоплювало, що я перечитав тонни літератури про сироваріння. Мій досвід – це досвід отриманий практикою», – каже пан Ігор.

«Згодом ми вирішили таке хобі чоловіка перетворити у власну справу», – додає Соломія Братах, дружина Ігоря Реви та керівниця й співзасновниця сироварні «Гарбузовий рай». – «Сир виготовляємо з натурального молока. Своїх корівок не маємо, але поряд є монастир. Ми купуємо в ченців молоко. Нам приємно з ними мати справу, бо вони з любов’ю доглядають своїх корів, а ми з любов’ю робимо свою справу: виготовляємо сир та варення з ружі. Перших два роки – це було домашнє виробництво. Згодом ми придбали приміщення старої австро-угорської школи, повністю його відреставрували, завезли туди обладнання і відкрили нормальну повноцінну сироварню».

Розкажіть про варення? Чому саме з троянд?

«Це теж була ідея Ігоря», – посміхаючись продовжує розмову пані Соломія. – «Зараз уже маємо 1,5 га таких троянд, із яких тремо варення. Не варимо – це суттєво! Так воно краще зберігає свої смакові та цілющі властивості. Усю продукцію реалізовуємо через власні магазини та інтернет. Маємо уже базу клієнтів. Беруть ресторани, кондитерські, магазини».

«Ми, як тільки переїхали, то посадили 10 кущиків троянди біля будинку».­­ – зазначає Ігор Рева. – «Цю троянду у нас називають «Терта рожа», або «Терта ружа». Саме з неї виготовляють варення. У нашому регіоні його їдять разом з молоком матері, – жартує чоловік. – Це для мене родинне і дуже близьке, бо ще бабці, прабабці робили це варення і начиняли ним пампухи на Різдво. Це смак з раннього дитинства, який супроводжує мене все життя. У мене особисто, якщо немає трояндового варення на Різдво, немає пампухів з ружою, то в мене немає свята. І ось цей локальний сорт ружі, його вже мало де знайдеш по селах. Раніше він біля кожної хати ріс. Зараз його дуже мало».

–Де ви його знайшли?

«На закинутій ділянці. Була старенька хатка, де уже давно ніхто не жив. Там збереглося декілька цих кущів. Ми викопали пару паростків, посадили в себе, потім зробили собі маточник і зараз розмножуємо ці кущі для того, аби засаджувати свої землі. Адже саме з цього сорту можна робити таке варення. На півдні України, на сході та й в центрі, то там роблять варення з іншого сорту – це роза «Сентифолія». Однак там інша технологія: вариться цукровий сироп, потім у нього закидається пелюстки троянд. Воно все вариться, а потім розливається по банках. Це зовсім інша технологія. Наша троянда не вариться. У нас же сорт – «Роза ругоза» або «Роза зморшкувата». Це є наш місцевий тип троянди з якого споконвіків роблять варення. Але варення не варене, а варення терте, коли пелюстка збирається, відривається від квітколожа, перемішується із цукром і лимонним соком, а тоді перетирається механічним способом, уже після того фасується у банки. Тобто воно не проходить термообробки.

–Пані Соломія зазначила, що варення з троянд має цілющі властивості, вам як лікарю краще знати які саме?

«Воно є дуже класним, як лікувальним, так і кулінарним засобом. Лікує всі стоматити, гінгівіти. Вся лор ділянка і ротова порожнина. Нау­ка підтверджує, що в ароматних трояндах є чи не вся таблиця Менделєєва. Цілющі властивос­ті мають саме пелюстки. У них чимало вітамінів, корисних ре­човин, лимонна і яблучна орга­нічні кислоти. Добре лікує у дітей ангіну. Також це варення покращує імунітет, лікує простуду та авітаміноз. І це лише короткий перелік. Про лікувальні властивості троянд можна говорити дуже довго».

– Як Вам, стоматологу, перекваліфікуватися у аграрія?

«Медична освіта, вона різнобічна: біологія, хімія і базова фізіологія. Все це полегшує розуміння процесів виробництва сиру та вирощування троянд». – продовжує пан Ігор. – «Основний секрет вирощування ружі – це любов і догляд. Дуже багато дрібних нюансів є її вирощування, але загалом – це нескладно. «Роза ругоза» класна тим, що вона стійка як до шкідників, так і до хвороб. З нею головна агротехнологія – це не допускати сильного зволоження грунту, оскільки це може викликати різні грибкові захворювання. Якщо брати шкідників, то найнеприємніше, що у нас буває – це попелиця. Але з усіма проблемами, які маємо на кущах троянд, боримось органічними методом: ми маємо багато сироватки на сироварні, тому нею обприскуємо кущі. За рахунок того, що у неї висока кислотність, вона допомагає боротися з грибками. А від попелиці ми лікуємо відваром тютюну. Тобто жодної хімії. Наш продукт абсолютно екологічний».

-Як пройшов 2023 і чи є плани на майбутнє?

«Важкий був рік, як і для всіх. У нас дуже сильно не вистачає саме чоловічої робочої сили. Через нестачу таких кадрів ми минулоріч втратили 50% врожаю троянди. У нас 12 працівників, двоє з них звільнилося. Це були жінки і причина їхнього звільнення – це мобілізація їхніх чоловіків на фронт. У нашому регіоні дуже багато чоловіків на війні. Ми не можемо замінити їхню працю жіночою. До прикладу: жінка не зможе косити міжряддя, їй важко буде це робити. Ми плануємо цю проблему вирішувати механізованим шляхом. Купувати додаткове обладнання, яке допоможе виконувати роботу.

Звісно, плани маємо. Однак масштабно уже не плануємо, бо війна вносить корективи, але нам треба розвиватися, бо ми віримо в Перемогу, і після неї треба буде розбудовувати та розвивати країну. І ми, українці, маємо це робити. Тому, маємо докласти максимум зусиль, аби підтримувати економічну стабільність держави», – розповів Ігор Рева.

Джерело